Re: цензії

22.04.2024|Ігор Чорний
Розтікаючись мислію по древу
08.04.2024|Ігор Чорний
Злодії VS Революціонери: хто кращий?
Леді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
03.04.2024|Марта Мадій, літературознавиця
Фантасмагорія імперського пластиліну
28.03.2024|Ігор Чорний
Прощання не буде?
20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наук
Світиться сонячним спектром душа…
У роздумах і відчуттях
20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професор
Життєве кредо автора, яке заохочує до читання
20.03.2024|Віктор Вербич
Ніна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
18.03.2024|Ігор Зіньчук
Кумедні несподіванки на щодень
Головна\Re:цензії\Що читати?

Re:цензії

04.04.2020|16:05|Буквоїд

За завданням гетьмана

Василь Добрянський. Помилка капітана Жеграя. Видавництво Клуб сімейного дозвілля, 2020. - 288 с.

Колишній капітан царської поліції Клим Жеграй, звільнений зі служби за те, що впіймав на грабежі багатого синка міського домовласника Аїра Лабаза, переховується на конспіративній квартирі. Начальник поліції відпускає грабіжника, звинувативши капітана в незаконних діях. Клим залишається без роботи й запиває. Усім показує кулю з нарізаним хрестом, якою покарає Гришу Лабаза. Під час переможного наступу російських військ на німецькі позиції 1916 року батько ховає сина на фронт феєрверкером. Однак Гриші не щастить: вибухом снаряда відриває праву руку. Аїр оголошує винагороду в 20 тисяч рублів тому, хто принесе праву руку проклятого сищика. На два роки Жеграй йде у підпілля. Зрідка виконує приватні замовлення багатіїв, які потребують послуг детектива. Тільки окремі люди в Києві знають, як розшукати капітана.

Тож він дуже дивується, коли одного травневого ранку 1918 року під вікнами його квартири на Житньоторзькій зупиняється авто із синьо-жовтим прапором на дверцях. То приїхав поручник Острокозов із наказом гетьмана Павла Скоропадського привезти знаменитого сищика до нього в штаб-квартиру на Інститутську, 40. Заінтригований запрошенням, капітан погоджується вислухати нового керівника держави.

В кабінеті гетьмана його чекають начальник осібного (розвідувального) відділу Дмитро Бусло і німецький розвідник з «Оберкомандо» капітан Вернер Альвенслебен. Сам гетьман Скоропадський радо тисне йому руку і нарікає, що в Українській Державі мало професіоналів. Заодно запрошує очолити розшуковий відділ столиці. Клим Жеграй просить дати йому кілька днів на роздуми. Але на цьому аудієнція не закінчується. Виявляється, вони покликали його, щоб попросити допомоги. У повітовому місті Радомислі відбуваються загадкові злочини. Зникають німці з місцевого гарнізону. Виходять із казарми і пропадають. Їхній комендант полковник Вібе не знаходить цьому пояснень. До того ж, французьке радіо передає для Радомисля незрозумілі шифровки. Вислухавши скаргу німецького офіцера Альвенслебена, сищик подумки вирішує: ні, він не поїде шукати солдатів чужої армії. Проте начальник осібного відділу Дмитро Бусло додає другий аспект проблеми: під час нападу на Київ червоних військ Муравйова була пограбована державна казна. І за даними розвідки частина золота потрапила в ліси навколо Радомисля. Привіз туди скарб учасник пограбування штабс-капітан Микола Боришевський, дезертир. Насамкінець Павло Скоропадський висловлює особисте прохання. В Радомислі пропала юна дружина його друга по Пажеському корпусу генерала Савицького. Вийшла з маєтку погуляти і не повернулася додому. Генерал Савицький двічі телефонував гетьманові, просив допомогти. 

Такий розклад подій інтригує знаменитого сищика.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери